Жарівка
Якось приснилася мені
Жарівка – лампочка маленька
Яка під стелею здавна
Жила собі тихенько
Вона, мов сонечко мале
Всміхалась світлом й гріла
Бо серце мала золоте,
Бо для людей світила…
Люмінофори вже тепер…,
Хоч світять, та не гріють
Холодним світлом миготять,
Зігріти ж нас не вміють…
Й поміж людей таке бува…,
Хтось усміхнеться щиро,
Немов жарівка, зігріва
І душу й серце, й тіло
А в когось сміх, немов зима –
Блистять люмінофори…
Холодне світло, без тепла,
Байдужий відблиск в ньому…
24.04.2026