Вже двадцять перший вік…

Вже двадцять перший вік біжить,
Вже людство – в апогеї…
Та світ в огнях війни горить,
Світ в війнах помирає…

Вони клекочуть раз - по - раз,
Кров ріки каламутить…
Забули люди Отче Наш
Й чиї вони онуки

Забули Божий заповіт
Й слова його пророчі…
Куди біжить цей блудний світ,
Й чого він в Бога хоче...

І в Україні йде війна,
Москаль у дім наш рветься
Мов на рядно червоне бик,
Він в нашу хату преться

Москаль вбиває все кругом,
За ними лиш дим й пустеля…
Вік двадцять перший за вікном,
А людство – в перигеї

Вже докотилося до дна,
Десь розум свій ховає
Вже на межі отого дня,
Що Судним називають…

Та час пройде й війна мине,
Бо війни всі минають
І вирви – залишки війни
Із часом позникають

На їх місцях трава зросте,
Порозцвітають квіти
Над ними бджоли загудуть
І гратимуться діти

Веселка звабиться дощем,
І пташки заспівають
Життя коханням розцвіте…,
Бо війни всі минають

Час не зупиниться ніде,
Бо час не зупинити…
І після ночі день прийде,
І людство буде жити…

                                22.09.2023