Кажеш, Боже…

Кажеш, Боже, дав ти людям
Волю в їхніх діях
Право вибору їм дав
Щоб вони з ним жили…

Та для чого ж влаштував
Ти їм потоп, друже
Нащо вибір їх забрав,
Вбив собі негожих

Нащо діточок втопив
Й безліч душ невинних
Знищив тисячі тварин
І всю іншу живність…

Кажеш – дуже добрий ти,
Людей поважаєш…,
Та їм мови розділив
В Вефлиємськім краю

Нащо мову ту одну
Ти забрав у людства
Дав їм кілька тисяч мов
За їх трудолюбство…?

Бо зробили вибір свій
Всупереч твоєму…?
Ти ж такого не стерпів
Й зробив по своєму…

Вони ж вежу будували…,
Хай би будували
Мова й праця їх єднали
Там, у тому краю…

Кажеш – бачиш все й усіх,
Всіх гріхи й бажання…
Та чому ж не бачиш гріх
В москалів діяннях

Він страшніший в сотні раз
За гріх нефілімів…,
Убивають напоказ
Вбивці напохміллі…

Чи безсилий перед ними,
Чи їм потураєш
Чи ти просто птах безкрилий,
Й в небі не літаєш…?

То чому ж ти Богом звешся,
Чому ж ти Всевишній…
Що віддавна так боїшся
Вбивць цих теперішніх?

                                27.07.2025