Йде надвечір’я золотисте

Йде надвечір’я золотисте,
Осінній день добіг кінця
Помалювало сонце листя,
Само присіло на гілля

Стоять дерева у задумі
В строкатій гамі кольорів
Колише вітер листя дубу,
Що над берізкою замлів

Зітхає липа під горою,
Стоїть одна на самоті
Змирилась з долею – журбою,
Щось тихо згадує собі

Ріс явір поруч, біля неї,
Гілки до гілочок тяглись,
Вогненні жала блискавиці
У тіло явору вп’ялись

Згорів, лишив на самотині,
Лишив одну на цілий світ
Лиш чорний пень стоїть донині
Тривожить погляд чорний слід

Йде надвечір’я золотисте,
Останній промінь багрянить
Ключ журавлиний в піднебессі
У вирій втомлено летить