Хробак

Хробак собі нору зробив
У прегіркому хроні
І там собі гніздечко звив
У сховах його тіні

І хоч гірким отой хрін був,
Хробак радів безмежно
Боявся виглянуть в вікно –
Був дуже обережним

Щоб не побачив його хтось,
І щоб в нору не пхався
Бо може з’їсти хрін його,
Щоб він з нічим зостався…

А поруч морквочка зросла
Солодка, червоненька…
Мов ружа, пишно розцвіла
Там – біля них, близенько

І якби тільки хробачок
Хоч раз в віконце глянув
То моркву б ту побачив він
І хрона б він покинув

І їв би моркву запашну,
Забув би того хрона…
Заліз ще дальше у нору
Хробак до свого схрону…

Отак буває і в людей –
Тримаються за місце
А поруч краще, та вони
Бояться пересісти…

                        19.02.2025